тварюка
ТВАРЮКА, и, ж. Збільш.-зневажл. до тварина. - Ох ти, бісова тварюко! Тпру-у! - і чимдуж замахав руками [Яким] (Мирний, IV, 1955, 318); Мар'ян і йому [собаці] відщипує шматочок ковбаси і перехоплює на собі презирливий погляд Плачинди. - Балуєш тварюку (Стельмах, І, 1962, 28); * У порівн. Потяг здригнувся, напружився й клацнув зубами, як страшна тварюка, що збирається стрибнути на ворога (Мик., II, 1957, 211); // Уживається як лайливе слово. - І знов лізе якась тварюка! Ото лиха година! Піду та добре вилаю, щоб одучити ту мужву лазити сюди ввечері, - подумав писар (Н.-Лев., IV, 1956, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тварюка | тварюки |
Родовий | тварюки | тварюк |
Давальний | тварюці | тварюкам |
Знахідний | тварюку | тварюк |
Орудний | тварюкою | тварюками |
Місцевий | на/у тварюці | на/у тварюках |
Кличний | тварюко | тварюки |