тезко
ТЕЗКО, а, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім'я. [Xрапко (пише ):] А батька як звати? [Перепадя:] Трохим. [Xрапко:] Тезко мойому (Мирний, V, 1955, 128); Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові (Фр., II, 1950, 85); - Ми з вами вже стільки часу розмовляємо, а як вас звуть, я ще й досі не знаю. - Я тезко вашому батькові, Сергій Петрович (Собко, Справа.., 1959, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тезко | тезки |
Родовий | тезка | тезок |
Давальний | тезкові, тезку | тезкам |
Знахідний | тезка | тезок |
Орудний | тезком | тезками |
Місцевий | на/у тезку, тезкові | на/у тезках |
Кличний | тезку | тезки |
тезка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тезка | тезки |
Родовий | тезки | тезок |
Давальний | тезці | тезкам |
Знахідний | тезку | тезок |
Орудний | тезкою | тезками |
Місцевий | на/у тезці | на/у тезках |
Кличний | тезко | тезки |