тезо
ТЕЗО, невідм., ч. Див. тесо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тезо | тезо |
Родовий | тезо | тезо |
Давальний | тезо | тезо |
Знахідний | тезо | тезо |
Орудний | тезо | тезо |
Місцевий | на/у тезо | на/у тезо |
Кличний | тезо | тезо |
теза
ТЕЗА, и, ж . 1. Положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. А вже я в питаннях абстрактних.. тут я не один раз повинен був.. признати першенство своєму вухастому учневі, коли він починав розправляти про яку-небудь тезу (Хотк., І, 1966, 147); // Положення, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. В Квітневих тезах Ленін вперше в історії зробив прямий висновок про Ради як про державну форму диктатури пролетаріату (Рад. Укр., 17.IV 1957, 1); // перев. мн. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо. [Марков:] Я просто переказую вам тези майбутньої доповіді (Собко, П'єси, 1958, 123); Писати промову всю і в усіх деталях не завжди обов'язково. Досить буває підготувати план, тези (Наука.., 6, 1969, 39).
2. лог. Вихідне положення, що вимагає доведення. Тезою називається судження або положення, істинність якого треба довести (Логіка, 1953, 139); Нема сумніву, що в самому характері Лесі [Українки].. був дуже сильний нахил до мислення тезами й антитезами, до гострої філософської діалектики (Рад. літ-во, 1, 1964, 63).
3. У філософії Гегеля - вихідний пункт процесу розвитку, перший ступінь тріади.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | теза | тези |
Родовий | тези | тез |
Давальний | тезі | тезам |
Знахідний | тезу | тези |
Орудний | тезою | тезами |
Місцевий | на/у тезі | на/у тезах |
Кличний | тезо | тези |