темничний
ТЕМНИЧНИЙ, а, е, заст., поет. Прикм. до темниця. Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту, пропалила всі темничні двері, просвітила вілі шлях до брата (Л. Укр., І, 1951, 392); Темничні мури; // Який відбувається в темниці. Катування темничні страшні Не лякали: уміла терпіти! (Вороний, Вибр., 1959, 48).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | темничний | темнична | темничне | темничні |
Родовий | темничного | темничної | темничного | темничних |
Давальний | темничному | темничній | темничному | темничним |
Знахідний | темничний, темничного | темничну | темничне | темничні, темничних |
Орудний | темничним | темничною | темничним | темничними |
Місцевий | на/у темничному, темничнім | на/у темничній | на/у темничному, темничнім | на/у темничних |