тинькований
ТИНЬКОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до тинькувати.
2. у знач. прикм. Покритий тиньком. Вузькі вікна нерівно ліпилися на площині світло-сірих тинькованих стін (Перв., Опов., 1970, 32); Тинькована хата.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тинькований | тинькована | тиньковане | тиньковані |
Родовий | тинькованого | тинькованої | тинькованого | тинькованих |
Давальний | тинькованому | тинькованій | тинькованому | тинькованим |
Знахідний | тинькований, тинькованого | тиньковану | тиньковане | тиньковані, тинькованих |
Орудний | тинькованим | тинькованою | тинькованим | тинькованими |
Місцевий | на/у тинькованому, тинькованім | на/у тинькованій | на/у тинькованому, тинькованім | на/у тинькованих |