типовість
ТИПОВІСТЬ, вості, ж . 1. Властивість за знач. типовий 1, 2. Типовість обличчя; Елітою називають здорову насінну картоплю, що має стопроцентну сортову чистоту, найбільшу типовість для даного сорту й високу врожайність (Колг. Укр., 7, 1957, 40).
2. Поєднання в одній особі, в одному явищі індивідуальних, своєрідних рис, ознак і властивостей, характерних для сукупності осіб, явищ; єдність загального та індивідуального в художньому образі. Свідоме перебільшення, загострення образу не виключає типовості, а повніше розкриває і підкреслює її (Рильський, III, 1955, 159); Життєздатність і колосальна сила естетичної дії народної музики пояснюється передусім типовістю її музичних образів (Мист., 6, 1955, 7); Велике життя кращих творів наукової фантастики - в перспективності наукової мрії, в соціальній насиченості, в типовості характерів, у тонкому психологічному аналізі (Вітч., 8, 1961, 208); Правдивість художніх деталей, поряд із типовістю характеру та обставин, є важливою рисою реалізму (Рад. літ-во, 5, 1967, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | типовість | типовості |
Родовий | типовості, типовости | типовостей |
Давальний | типовості | типовостям |
Знахідний | типовість | типовості |
Орудний | типовістю | типовостями |
Місцевий | на/у типовості | на/у типовостях |
Кличний | типовосте | типовості |