типізований
ТИПІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до типізувати. Тисячні факти й події власного життя, потрапляючи до творчого горнила письменника [І. Франка], виходили звідти вже узагальнені, типізовані (Рад. літ-во, 7, 1966, 81); // у знач. прикм. Настя - типізований, узагальнений образ простої сільської жінки, щирої, сповненої материнської любові (Укр. клас. опера, 1957, 216); // у знач. ім. типізоване, ного, с. Про щось загальне, типове, яке втілено художніми засобами в частковому, конкретному. Справжнє мистецтво є витвором високохудожнього синтезу, органічного поєднання загального й конкретного, типізованого та індивідуального (Укр. літ. критика.., 1959, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | типізований | типізована | типізоване | типізовані |
Родовий | типізованого | типізованої | типізованого | типізованих |
Давальний | типізованому | типізованій | типізованому | типізованим |
Знахідний | типізований, типізованого | типізовану | типізоване | типізовані, типізованих |
Орудний | типізованим | типізованою | типізованим | типізованими |
Місцевий | на/у типізованому, типізованім | на/у типізованій | на/у типізованому, типізованім | на/у типізованих |