титулувати
ТИТУЛУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Називати згідно з титулом, званням, чином і т. ін. У царській армії мав бути генеральський смотр [огляд] військ. А там один солдат дуже погано знав службу. От його взводний і ротний підучають, як кого титулувать (Україна.., I, 1960, 25); Митрополит Сільвестр змушений був виконувати вимоги Хмельницького й титулував його: «нашей земли начальник, й повелитель» (Іст. УРСР, І, 1953, 241); // Називати, іменувати когось за родом занять, діяльності тощо. [Жірондист:] Що вам треба, мій пане? [Монтаньяр:] Се чому так титулуєш? [Жірондист:] Бо «громадянин» - недоречний титул: шпиг і тюремщик - пан тепер над нами (Л. Укр., II, 1951, 165).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | титулую | титулуємо |
2 особа | титулуєш | титулуєте |
3 особа | титулує | титулують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | титулуватиму | титулуватимемо |
2 особа | титулуватимеш | титулуватимете |
3 особа | титулуватиме | титулуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | титулував | титулували |
Жіночий рід | титулувала | |
Середній рід | титулувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | титулуймо | |
2 особа | титулуй | титулуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | титулуючи | |
Минулий час | титулувавши |