титулуватися
ТИТУЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок . 1. Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. - Є тут один старий скупиндряга, головний віритель князя. Бароном титулується (Фр., III, 1950, 156); Пізніше Вітовт почав титулуватися великим князем (Іст. УРСР, І, 1953, 110).
2. Пас. до титулувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | титулуюся | титулуємося |
2 особа | титулуєшся | титулуєтеся |
3 особа | титулується | титулуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | титулуватимуся | титулуватимемося |
2 особа | титулуватимешся | титулуватиметеся |
3 особа | титулуватиметься | титулуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | титулувався | титулувалися |
Жіночий рід | титулувалася | |
Середній рід | титулувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | титулуймося | |
2 особа | титулуйся | титулуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | титулуючись | |
Минулий час | титулувавшись |