товаришування
ТОВАРИШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. товаришувати. Вона в остатніх [останніх] днях нашого товаришування любила називати себе сойкою (Фр., IV, 1950, 350); В місті товаришування не порвалось: хоча хлопці жили не в одній домівці, але в класі сиділи поруч на одній лавці і щодня бігали один до одного (Гр., II, 1963, 19); Головними рисами взаємин між членами бригад комуністичної праці є дружба, товаришування та взаємодопомога (Наука.., 9, 1960, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | товаришування | товаришування |
Родовий | товаришування | товаришувань |
Давальний | товаришуванню | товаришуванням |
Знахідний | товаришування | товаришування |
Орудний | товаришуванням | товаришуваннями |
Місцевий | на/у товаришуванні | на/у товаришуваннях |
Кличний | товаришування | товаришування |