товкущий
ТОВКУЩИЙ, а, е, розм . 1. Неспокійний, рухливий, непосидючий. - Та такий товкущий [о. Тарасій], непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (Н.-Лев., III, 1956, 365); - Мати любе [любить] клопіт, їй без клопоту, як салдатові [солдатові] без війни! - Він любив її лякати і трошки глузував, що була така товкуща (Гр., II, 1963, 58).
2. Запопадливий до роботи, роботящий, дбайливий. - Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща, І на полі, і в господі, і в торгу тямуща (Укр. поети-романтики.., 1968, 552); Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | товкущий | товкуща | товкуще | товкущі |
Родовий | товкущого | товкущої | товкущого | товкущих |
Давальний | товкущому | товкущій | товкущому | товкущим |
Знахідний | товкущий, товкущого | товкущу | товкуще | товкущі, товкущих |
Орудний | товкущим | товкущою | товкущим | товкущими |
Місцевий | на/у товкущому, товкущім | на/у товкущій | на/у товкущому, товкущім | на/у товкущих |