товченик
ТОВЧЕНИК, а, ч., перев. мн. товченики, ів. 1. Кулінарний виріб у формі вареної кульки з січеного, а потім потовченого м'яса, до якого додається борошно, сіль, перець. - Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м'ясо на товченики та заходилась варити горошок (Н.-Лев., VI, 1966, 16); Жінки розставляють на майдані столи.. Ставлять сметану, сир, вареники й товченики, і мед прямо мисками - гречаний, темний у сотах і просто мед, і яблука, й сливи (Довж., І, 1958, 191).
2. розм. Удар кулаком. Під сердитую годину, Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Гл., Вибр., 1957, 319); - Ти що, парубче, може, товчеників захотів? - нарешті вирвалося у Левка. - А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Стельмах, І, 1962, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | товченик | товченики |
Родовий | товченика | товчеників |
Давальний | товченикові, товченику | товченикам |
Знахідний | товченик | товченики |
Орудний | товчеником | товчениками |
Місцевий | на/у товченику | на/у товчениках |
Кличний | товченику | товченики |