томлений
ТОМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до томити. Жінка, зв'язавши останній сніп, бере з колиски на томлені руки дитину (Вас., II, 1959, 168); Оленка стояла на прозорій мілині, вода плюскала під руки.. Так би вік простояла, томлене тіло відходило, спочивало після тяжкої роботи (Горд., II, 1959, 66); Ти не казав ні словечка мольби, лиш руку в мене палко взяв рукою й поклав на серце, томлене жагою, в очах твоїх палав огонь любви (У. Кравч., Вибр., 1958, 141); // у знач. прикм., мет. Томлена сталь.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | томлений | томлена | томлене | томлені |
Родовий | томленого | томленої | томленого | томлених |
Давальний | томленому | томленій | томленому | томленим |
Знахідний | томлений, томленого | томлену | томлене | томлені, томлених |
Орудний | томленим | томленою | томленим | томленими |
Місцевий | на/у томленому, томленім | на/у томленій | на/у томленому, томленім | на/у томлених |