тороплений
ТОРОПЛЕНИЙ, а, е, розм. Який перебуває в стані дуже великої розгубленості, замішання; приголомшений, очманілий, божевільний. То бігала [Дидона], якби шалена, Стояла довго тороплена, Кусала ногті [нігті] на руках (Котл., І, 1952, 84); - Ей, люде добрі! - кричать інші селянам, що, мов тороплені овечки, блукають по полю. - Рятуйте нас, а то й вам те буде! (П. Куліш, Вибр., 1969, 175); Скулився [Бекір] долі біля порога і щохвилини скакував - заспаний, наляканий і тороплений, хоч його поміч не була потрібна (Коцюб., II, 1955, 155); - Чого нас лякаєш! Заткни каглу, ми не тороплені! - гримнув на нього Лесь Якубенко (Стельмах, Хліб.., 1959, 645); * У порівн. Із келії матушки-ігумені вискочила келейниця і кидалась по подвір'ї, мов тороплена (Коцюб., II, 1955, 109); // Який виражає розгубленість, замішання. Тороплені очі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тороплений | тороплена | тороплене | тороплені |
Родовий | торопленого | торопленої | торопленого | тороплених |
Давальний | торопленому | торопленій | торопленому | торопленим |
Знахідний | тороплений, торопленого | тороплену | тороплене | тороплені, тороплених |
Орудний | торопленим | торопленою | торопленим | торопленими |
Місцевий | на/у торопленому, торопленім | на/у торопленій | на/у торопленому, торопленім | на/у тороплених |