торохтіння
ТОРОХТІННЯ, я, с. Дія за знач. торохтіти та звуки, утворювані цією дією. Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (Фр., VII, 1951, 348); Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. - Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (Головко, І, 1957, 58); Вже стемніло, коли Олена почула торохтіння воза і дзеленькання дзвоників (Томч., Жменяки, 1964, 152); Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (Дор., Не повтори.., 1968, 245); Торохтіння цвіркунів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торохтіння | торохтіння |
Родовий | торохтіння | торохтінь |
Давальний | торохтінню | торохтінням |
Знахідний | торохтіння | торохтіння |
Орудний | торохтінням | торохтіннями |
Місцевий | на/у торохтінні | на/у торохтіннях |
Кличний | торохтіння | торохтіння |