точильник
ТОЧИЛЬНИК, а, ч . 1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (Довж., І, 1958, 440); У правому заглибі корми точильник гострив ножі, а трохи збоку від нього сиділа група комсомолят (Епік, Тв., 1958, 300); // Робітник, що виготовляє що-небудь точінням.
2. Жук, шкідник деревини. Столярні вироби й кімнатні меблі пошкоджуються личинкою жучка - меблевого точильника (Стол.-буд. справа, 1957, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | точильник | точильники |
Родовий | точильника | точильників |
Давальний | точильникові, точильнику | точильникам |
Знахідний | точильника | точильників |
Орудний | точильником | точильниками |
Місцевий | на/у точильнику, точильникові | на/у точильниках |
Кличний | точильнику | точильники |