травинка
ТРАВИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до травина. - То нащо вчитися, як так? - сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Л. Укр., III, 1952, 642); Ще холодно, трава росяна, і корови стоять, зрідка лише якась нетерпляча смикне найвищу травинку (Хотк., І, 1966, 136); Малесенька пташка шугає в зарослях рогозу, тримаючи у дзьобі травинку (Чаб., Тече вода.., 1961, 7); * У порівн. Олена стояла перед ним, зніяковіла й тендітна, як травинка (Вільде, Сестри.., 1958, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | травинка | травинки |
Родовий | травинки | травинок |
Давальний | травинці | травинкам |
Знахідний | травинку | травинки |
Орудний | травинкою | травинками |
Місцевий | на/у травинці | на/у травинках |
Кличний | травинко | травинки |