травмований
ТРАВМОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до травмувати. Дівчатка почали плакати. Всі вони були травмовані війною (Довж., І, 1958, 366); // у знач. прикм. Ще в середньовіччя травмований череп пробували «залатати» пластинкою з слонової кістки або золота (Знання.., 5, 1965, 16); - А батько ж досі «штунда»?- прорвався хтось із принишклого залу, безжально ранячи й без того травмоване серце сина (Ле, В снопі.., 1960, 156); // травмовано, безос. присудк. сл. Якщо за роки другої світової війни було вбито і поранено 929 тисяч американських солдатів та офіцерів, то на виробництві за той самий період було вбито і травмовано в 15 раз більше робітників (Рад. Укр., 20.III 1963, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | травмований | травмована | травмоване | травмовані |
Родовий | травмованого | травмованої | травмованого | травмованих |
Давальний | травмованому | травмованій | травмованому | травмованим |
Знахідний | травмований, травмованого | травмовану | травмоване | травмовані, травмованих |
Орудний | травмованим | травмованою | травмованим | травмованими |
Місцевий | на/у травмованому, травмованім | на/у травмованій | на/у травмованому, травмованім | на/у травмованих |