тратити
ТРАТИТИ, трачу, тратиш, недок., перех . 1. перев. із сл. марно, даремно. Витрачати, розтрачувати (гроші). - Не годиться сих грошей марно тратити. Тяжко він їх заробляв (Барв., Опов.., 1902, 256); І він почув, якась завина [вина] ухопила його за серце від тих згадок, якась пекуча згага запекла. Йому шкода стало грошей, що він тратить оце (Мирний, III, 1954, 285); [Андрій:] Я думаю, що коли людина тратить гроші, щоб дивитись на те, чого не тямить і тямити не може, то се марний перевод грошей (Л. Укр., III, 1952, 721); // Використовувати, вживати (перев. марно) що-небудь для чогось, на щось. Не трать, куме, сили, спускайся на дно! (Укр.. присл.., 1963, 46); Я пишу поволі, трачу багато часу (Коцюб., III, 1956, 138); Легше б згинути враз було в борбі [боротьбі], Аніж тратити день за днем в журбі... (Граб., І, 1959, 343); - Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Тют., Вир, 1964, 119).
@ [Марно, даремно і т. ін. ] тратити порох - даремно говорити, робити що-небудь, без потреби витрачати на щось свої сили, енергію тощо. - У мене, наприклад, всі корови високоудійні.. А ви нас.. викликали серед ночі, агітуєте, накачуєте. Тратите порох, ламаєте, як ото кажуть, двері... (Ряб., Жайворонки, 1957, 28); [Макар:] Іди, Оксано. Я з Артемом хочу поговорити. Не трать пороху, на шахті завтра про це скажеш (Корн., II, 1955, 147); Папір тратити див. папір; Слова дурно (даремно, марно) тратити див. слово.
2. Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися когось або чогось. Вона [удова] усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Вовчок, І, 1955, 314); Я так би хотіла Вас ще зовсім здоровим побачити, що не трачу сії надії (Л. Укр., V, 1956, 79); Біда, хто тратить сон і апетит, Кому життя немов бурлацькі лями, На кого скрізь чигають вовчі ями І жалить сумніву дрібний москіт (Зеров, Вибр., 1966, 65); // Марно проводити (час, життя тощо). «Там десь милий чорнобривий По полю гуляє, А я плачу, літа трачу, Його виглядаю..» (Шевч., І, 1963, 60); Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу (Пісні та романси.., II, 1956, 5); // Ронити, лити, проливати (сльози). А я, юродивий, на твоїх руїнах Марно сльози трачу (Шевч., І, 1963, 223); - Не плач, нене: дурно сльози тратиш, - сказав батько Пугач (П. Куліш, Вибр., 1969, 136).
@ Тратити владу над собою - втрачати здатність володіти собою; Тратити голову - те саме, що Голову втрачати (див. голова). «Дивна жінка ота моя мама! - міркував Адась, чвалаючи гостинцем до Львова. - Я голову трачу, весь мов розбитий.., а вона тілько тепер відзискала спокій..» (Фр., VII, 1951, 183); Тратити голос - утрачати здатність говорити (внаслідок хвилювання, простуди тощо). Боязливіші, викликані до таблиці, тратили голос, тратили пам'ять вивченого (Фр., IV, 1950, 224); Тратити розум див. розум; Тратити терпеливість (терпливість) див. терпеливість.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трачу | тратимо |
2 особа | тратиш | тратите |
3 особа | тратить | тратять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тратитиму | тратитимемо |
2 особа | тратитимеш | тратитимете |
3 особа | тратитиме | тратитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тратив | тратили |
Жіночий рід | тратила | |
Середній рід | тратило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тратьмо | |
2 особа | трать | тратьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тратячи | |
Минулий час | тративши |