тримач
ТРИМАЧ, а, ч. Пристрій для тримання чогось. Робочі органи на повідцевих брусах і граділях [культиватора] розставляють в два ряди уступами з допомогою коротких і довгих тримачів (Механ. і електриф.., 1953, 108); Крапля розплавленого скла падає у форму. В цю мить її охоплюють спеціальні тримачі, що нагадують металеві руки (Веч. Київ, 19.VІІ 1968, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тримач | тримачі |
Родовий | тримача | тримачів |
Давальний | тримачеві, тримачу | тримачам |
Знахідний | тримач, тримача | тримачі, тримачів |
Орудний | тримачем | тримачами |
Місцевий | на/у тримачі, тримачу, тримачеві | на/у тримачах |
Кличний | тримачу | тримачі |