трина
ТРИНА, и, ж., збірн., діал . 1. Потерть. Треба було повитрясати приколотки, поскладати їх на купу, попідмітати вимолочене зерно, повиносити трину до по-ловника (Фр., III, 1950, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трина | трини |
Родовий | трини | трин |
Давальний | трині | тринам |
Знахідний | трину | трини |
Орудний | триною | тринами |
Місцевий | на/у трині | на/у тринах |
Кличний | трино | трини |