трубити
ТРУБИТИ, трублю, трубиш; мн. трублять; недок . 1. неперех. Видобувати звуки, мелодію, сигнал, дуючи в трубу (у 2 знач.), ріг і т. ін. Три словаки сіли на човни. Два обпирались об дно палицями, третій трубив у мідну трубу, закликаючи по дорозі пасажирів (Н.-Лев., II, 1956, 416); - Чи чуєте, здається, у роги трублять? (Стор., І, 1957, 390); Коли сонце заходить, ватаг виносить.. трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори (Коцюб., II, 1955, 326); Чую... Омелько дає он «концерти» Там же, при конях - на фермі у нас! Ясла наповнив - і трубить уперто, Грає і там, щоб не гаяти час! (С. Ол., Вибр., 1959, 100); // Звучати (про трубу, ріг і т. ін.). На Дніпрі проти Києва.., ніби з води, вирнули лодії [човни], на них трубили труби, чулись гучні крики (Скл., Святослав, 1959, 426); // Видавати або утворювати низькі чи пронизливі звуки, схожі на звуки труби. Гу-гу! - трубить над ним вітер, бляхою гримить... (Вас., II, 1959, 129); В яру, де навіть у спекотливий день усе тіло обіймала прохолода, трубили дикі горлиці (Донч., IV, 1957, 104); - Невесело, Андрію, тут зимою. Тільки дерево шумить та вовки трублять (Стельмах, І, 1962, 300).
@ Трубити в кулак, фам. - терпіти нужду, нестатки, голод. Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (Котл., І, 1952, 72); - Ой, правду дядина небога говорила, Що тільки на світі великим рибам жить! А нам, малим, в кулак трубить! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 81); Хоч у кулак трубити: а) вираз на означення відчаю, викликаного нуждою, нестатками, голодом. На дубі сидячи, Зозуля куковала: «..Одколи, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Прийшлось із голоду хоч у кулак трубить» (Греб., І, 1957, 46); б) вираз на означення відчаю, викликаного безвихідним становищем. - Звісно, без хазяїна двір плаче, а без хазяйки хата... З виразом якоїсь сумовитої приреченості оповідав про свою молоду долю Брачун.. - Я все в сільраді та в роз'їздах.. Ще добре, що хоч корівчини якої немає, а то - хоч у кулак труби... (Збан., Сеспель, 1961, 397).
2. перех. Звуком труби подавати сигнал до чого-небудь; виконувати на трубі що-небудь. - Ну, Григорію Григоровичу, - сказав дід, - труби похід, будь ласка (Ю. Янов., II, 1954, 109); Крізь вітер уже й не розбереш: чи сурмлять то ще, розходячись в різні боки, сурмачі, трублячи кожен своєму війську свою сувору й тривожну правду, чи це вже сурмить та свище замість них пронизливий вітер (Гончар, II, 1959, 406); * Образно. Юля допалювала очима конаючого ворога, а сонце їй трубило хорал, як молодій орлиці (Тют., Вир, 1964, 459).
На приступ трубити див. приступ.
3. неперех., розм. Розповідати скрізь про когось, щось, поширювати які-небудь чутки, звістки і т. ін. Господар, від котрого Іван донедавна не чув ніколи доброго слова, тепер трубив о нім на всі боки, мов нанятий (Фр., III, 1950, 142); * Образно. Зазивала [мати] пишну шляхту Під Корсунь в гостину... Про ту учту слава трубить На всю Україну (П. Куліш, Вибр., 1969, 335); // Надокучливо говорити, нагадувати, повторювати що-небудь. Всяк про правду трубить, та не всяк ту правду любить (Укр.. присл.., 1963, 165).
Мов (наче і т. ін. ) у труби трублять про кого - що - багато говорять, розповідають про кого-, що-небудь. Іде [козак] за сто верст, аби тілько побачить, що там за дочка в сотника Таволги, що там за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять! (П. Куліш, Вибр., 1969, 246).
4. неперех., розм. Довго займатися чим-небудь. - Ліквідували його установу як непотрібну, де він трубив по-пустому двадцять років (Довж., II, 1959, 96); В лютневому перевороті брав участь, потім у село своє повернувся, партизанив. У ревкомі був. - Отак і трублю все життя (Збан., Малин. дзвін, 1958, 138).
5. перех. Гризти що-небудь, поїдаючи або подрібнюючи, псуючи (про гризунів). Нам остогидли переднівки в байраках.., в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 8).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трублю | трубимо |
2 особа | трубиш | трубите |
3 особа | трубить | трублять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трубитиму | трубитимемо |
2 особа | трубитимеш | трубитимете |
3 особа | трубитиме | трубитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | трубив | трубили |
Жіночий рід | трубила | |
Середній рід | трубило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | трубімо | |
2 особа | труби | трубіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | трублячи | |
Минулий час | трубивши |