трудяга
ТРУДЯГА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця. В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто має. Годинка сну осміхається трудягам (Коцюб., І, 1955, 210); Стали вимагати [жінки], щоб послухали Бурмакової поради, обрали чесного трудягу Гната на бригадира (Горд., II, 1959, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трудяга | трудяги |
Родовий | трудяги | трудяг |
Давальний | трудязі | трудягам |
Знахідний | трудягу | трудяг |
Орудний | трудягою | трудягами |
Місцевий | на/у трудязі | на/у трудягах |
Кличний | трудяго | трудяги |