трупик
ТРУПИК, а, ч. Зменш. до труп. Уявляла [Маруся] собі, як хапають маленьку дитиночку за ніжку, б'ють голівку об камінь... А вночі приходить вовк і жере трупик... (Хотк., II, 1966, 203); За хвилину я вже побачив, як з лайкою несла [дівка] до пекарні в одній руці скривавлений ніж, а в другій трупик [поросяти] за задні ніжки (Коцюб., II, 1955, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трупик | трупики |
Родовий | трупика | трупиків |
Давальний | трупикові, трупику | трупикам |
Знахідний | трупик | трупики |
Орудний | трупиком | трупиками |
Місцевий | на/у трупику | на/у трупиках |
Кличний | трупику | трупики |