трутнів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трутнів | трутнева | трутневе | трутневі |
Родовий | трутневого | трутневої | трутневого | трутневих |
Давальний | трутневому | трутневій | трутневому | трутневим |
Знахідний | трутнів, трутневого | трутневу | трутневе | трутневі, трутневих |
Орудний | трутневим | трутневою | трутневим | трутневими |
Місцевий | на/у трутневому, трутневім | на/у трутневій | на/у трутневому, трутневім | на/у трутневих |
трутень
ТРУТЕНЬ, тня, ч . 1. Самець бджоли, який не виконує ніякої роботи. - Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67); Трутні значно більші за робочу бджолу, вони не мають жала і ніякої роботи у вулику та поза ним не виконують (Бджільн., 1956, 12).
2. перен., розм. Людина, що живе за чужий рахунок, чужою працею; нероба, паразит. Комуністи завжди були і будуть проти того, щоб трутні сиділи на спинах селян і робітників (Вільде, Сестри.., 1958, 266); * У порівн. [Яків:] Не будеш працювати - з колгоспу виженемо, як трутня. [Рябий:] Я не трутень, я несвідомий (Зар., Антеї, 1962, 414).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трутень | трутні |
Родовий | трутня | трутнів |
Давальний | трутневі, трутню | трутням |
Знахідний | трутня | трутнів |
Орудний | трутнем | трутнями |
Місцевий | на/у трутні, трутневі | на/у трутнях |
Кличний | трутню | трутні |