трясучий
ТРЯСУЧИЙ, а, е, розм . 1. Який трясеться або трясе під час їзди; труський. Трясуча бричка, бризки з-під коліс, Дух поту кінського, бліде світання, І станція, і поїзд залізничний, Думки безладні, як в болючім сні... (Рильський, III, 1961, 149).
2. Те саме, що трясовинний. Люди з сяким-таким скарбом за плечима, на візку чи в саквах на засідланім коні втікали в густі хащі лісів, за трясучі багна, куди б не спромігся бусурман ступити брудною ногою (Ле, Хмельницький, І, 1957, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трясучий | трясуча | трясуче | трясучі |
Родовий | трясучого | трясучої | трясучого | трясучих |
Давальний | трясучому | трясучій | трясучому | трясучим |
Знахідний | трясучий, трясучого | трясучу | трясуче | трясучі, трясучих |
Орудний | трясучим | трясучою | трясучим | трясучими |
Місцевий | на/у трясучому, трясучім | на/у трясучій | на/у трясучому, трясучім | на/у трясучих |