тулятися
ТУЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., розм. Тинятися, блукати. - Я щовечора тутенька туляюся, світом нуджу та тужу... (Вовчок, І, 1955, 147); Бачив я,.. Як сірома попідтинню Згорблена тулялась; Над роботою за скибку Кров'ю обливалась (Щог., Поезії, 1958, 55); // Поневірятися. Ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать... (Кост., І, 1967, 130).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | туляюся | туляємося |
2 особа | туляєшся | туляєтеся |
3 особа | туляється | туляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тулятимуся | тулятимемося |
2 особа | тулятимешся | тулятиметеся |
3 особа | тулятиметься | тулятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тулявся | тулялися |
Жіночий рід | тулялася | |
Середній рід | тулялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | туляймося | |
2 особа | туляйся | туляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | туляючись | |
Минулий час | тулявшись |