турнік
ТУРНІК, а, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого металевого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина. Від річки повернувся Карпо і одразу попрямував до турніка (Шиян, Баланда, 1957, 145); Хлопці робили вправи на реях і турніках (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | турнік | турніки |
Родовий | турніка | турніків |
Давальний | турнікові, турніку | турнікам |
Знахідний | турнік | турніки |
Орудний | турніком | турніками |
Місцевий | на/у турніку | на/у турніках |
Кличний | турніку | турніки |