тяжба
ТЯЖБА, и, ж., заст. Цивільна судова справа; позов. Після смерті царя Олексія ще більше посилились своєкорисливі тяжби й суперечки бояр та дворян за владу, за землю, за селян (Іст. СРСР, II, 1957, 4); Гнат переконувався, що в судових тяжбах багатій завжди залишався правим, а бідак скривдженим (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяжба | тяжби |
Родовий | тяжби | тяжб |
Давальний | тяжбі | тяжбам |
Знахідний | тяжбу | тяжби |
Орудний | тяжбою | тяжбами |
Місцевий | на/у тяжбі | на/у тяжбах |
Кличний | тяжбо | тяжби |