тямкий
ТЯМКИЙ, а, е. 1. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. Проворний, жвавий, меткий, тямкий, дотепний до всього.., [Іван] був з тих, що йому пальця в рот не клади (Григ., Вибр., 1959, 350); Дядько давно захоплюється його здібностями. «Тямкий росте інженер» (Баш, На.. дорозі, 1967, 198).
2. рідко. З доброю пам'яттю, пам'ятливий. Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тямкий | тямка | тямке | тямкі |
Родовий | тямкого | тямкої | тямкого | тямких |
Давальний | тямкому | тямкій | тямкому | тямким |
Знахідний | тямкий, тямкого | тямку | тямке | тямкі, тямких |
Орудний | тямким | тямкою | тямким | тямкими |
Місцевий | на/у тямкому, тямкім | на/у тямкій | на/у тямкому, тямкім | на/у тямких |