тямущість
ТЯМУЩІСТЬ, щості, ж. Властивість за знач. тямущий. В трудні хвилини на виручку цілому класові приходила його догадливість, блиск його думки, його тямущість (Гончар, Тронка, 1963, 251); Дельфіни давно цікавлять людину. Тямущість, добродушність, грайливість - усе це привертає до них увагу дослідників (Веч. Київ, 18.I 1966, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тямущість | тямущості |
Родовий | тямущості, тямущости | тямущостей |
Давальний | тямущості | тямущостям |
Знахідний | тямущість | тямущості |
Орудний | тямущістю | тямущостями |
Місцевий | на/у тямущості | на/у тямущостях |
Кличний | тямущосте | тямущості |