увиразнення
УВИРАЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. увиразнити. З навколишнього життя, з побуту черпає письменниця [Марко Вовчок] різного роду зображувальні засоби з метою увиразнення своїх думок, їх образного втілення (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 394); Серед багатьох об'єктів наукового дослідження мови художньої літератури питання синтаксису, стилістичного використання багатоманітних синтаксичних структур для увиразнення, підкреслення певного змісту, ідеї твору, створення мовної естетичної тональності і т. д. посідають одне з найзначніших місць (Мова і стиль «Вершників», 1955, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | увиразнення | увиразнення |
Родовий | увиразнення | увиразнень |
Давальний | увиразненню | увиразненням |
Знахідний | увиразнення | увиразнення |
Орудний | увиразненням | увиразненнями |
Місцевий | на/у увиразненні | на/у увиразненнях |
Кличний | увиразнення | увиразнення |