угрівати
УГРІВАТИ (ВГРІВАТИ), аю, аєш, недок., УГРІТИ (ВГРІТИ), ію, ієш, док . 1. перех. Гріючи, робити теплим; зігрівати. І на півслові рвеш ти муки І голосінь тяжкі слова - Твоя любов, любов жива, А не сльоза вгріває руки Твоїм нахмуреним синам (Стельмах, V, 1963, 60); А сонце гріє все да гріє помаленьку. Угріло божий світ (Греб., І, 1957, 61); * Образно. Не посміхнеться темний ум, Не вгріє серця й жарт крилатий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 187).
2. неперех., рідко. Виділяти тепло; гріти: Сонце вгрівало, сиза земля парувала (Гончар, Земля.., 1947, 100); Сонце дедалі все вище та вище підпливало.. - Ач, як угріло! - обізвався, він [дід] (Мирний, І, 1949, 153).
3. перех., розм. Робити гарячим, доводити до потіння, завдаючи важкої роботи, фізичного напруження. Угріти коня (Сл. Гр.).
4. тільки док., перех., розм. З силою вдарити. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік (Чуб., II, 1878, 238); [Кукса:] Що це ви, бодай вас, мало мене дубиною не вгріли? [Дранко:] Та то я шуткував! (Кроп., І, 1958, 205).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угріваю | угріваємо |
2 особа | угріваєш | угріваєте |
3 особа | угріває | угрівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угріватиму | угріватимемо |
2 особа | угріватимеш | угріватимете |
3 особа | угріватиме | угріватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угрівав | угрівали |
Жіночий рід | угрівала | |
Середній рід | угрівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угріваймо | |
2 особа | угрівай | угрівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угріваючи | |
Минулий час | угрівавши |