угурний
УГУРНИЙ (ВГУРНИЙ), а, е, діал. Упертий, норовистий, зухвалий. Ті, що крізь помилки до правди добиваються, Мудрецями називаються; А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (Фр., XI, 1952, 330); - Ти, небоже Петре, не будь угурний, та же знаєш, що молодий мусить старшому змовчати (Стеф., Вибр., 1945,62); // Який виражає зухвалість. - Може, я вам котрому вгурне слово сказав, може, я вам котрому зле діло зробив. Прощайте мені (Март., Тв., 1954, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | угурний | угурна | угурне | угурні |
Родовий | угурного | угурної | угурного | угурних |
Давальний | угурному | угурній | угурному | угурним |
Знахідний | угурний, угурного | угурну | угурне | угурні, угурних |
Орудний | угурним | угурною | угурним | угурними |
Місцевий | на/у угурному, угурнім | на/у угурній | на/у угурному, угурнім | на/у угурних |