удавити
УДАВИТИ1 (ВДАВИТИ), удавлю, удавиш; мн. удавлять; док., перех. Умертвити, стискаючи горло; задушити. Не вмер Данило - болячка вдавила (Номис, 1864, № 8043); [Грива:] І тепер ще така кипить у грудях злість, коли згадаю Саву, що сам себе, здається б, удавив (К.-Карий, II, 1960, 281); // перен. Припинити вияв чого-небудь. - Загірного? - стиха обоє разом перепитали вони, не маючи змоги удавити хижої радості (Вас., IV, 1960, 29).
@ Удавили сльози кого - від плачу комусь стиснуло горло. Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (Тесл., З книги життя, 1949, 134).
УДАВИТИ2 див. вдавлювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удавлю | удавимо |
2 особа | удавиш | удавите |
3 особа | удавить | удавлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | удавив | удавили |
Жіночий рід | удавила | |
Середній рід | удавило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удавімо | |
2 особа | удави | удавіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | удавивши |