узгоджений
УЗГОДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до узгодити; // узгоджено, безос. присудк. сл. Програми історії [для шкіл] узгоджено з програмами літератури, географії та інших суміжних предметів (Укр. іст. ж., 1, 1960, 91).
2. у знач. прикм. Якому надано відповідності ; до чого-небудь, єдності з чим-небудь.
^ Узгоджене означення, грам. - означення, що виражається прикметниками, дієприкметниками або прикметниковими словами (займенниковими прикметниками та порядковими числівниками) і узгоджується з означуваним словом у роді, числі та відмінку або особі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | узгоджений | узгоджена | узгоджене | узгоджені |
Родовий | узгодженого | узгодженої | узгодженого | узгоджених |
Давальний | узгодженому | узгодженій | узгодженому | узгодженим |
Знахідний | узгоджений, узгодженого | узгоджену | узгоджене | узгоджені, узгоджених |
Орудний | узгодженим | узгодженою | узгодженим | узгодженими |
Місцевий | на/у узгодженому, узгодженім | на/у узгодженій | на/у узгодженому, узгодженім | на/у узгоджених |