узиватися
УЗИВАТИСЯ (ВЗИВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., розм. Іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися. Вислала б серце - ніхто не чує. Вислати б слово - нащо слова. Кажуть, і пошта вже не працює Та, що взивалася польова (Мал., II, 1956, 393); // чиїм, яким. Своїми особливостями, якостями відповідати якійсь назві, якомусь поняттю. Батько, вінець променистий зложивши, Синові ближче казав приступити і, ніжно обнявши, Мовив йому: - Так, ти мій... І годен моїм узиватись (Зеров, Вибр., 1966, 313).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узиваюся | узиваємося |
2 особа | узиваєшся | узиваєтеся |
3 особа | узивається | узиваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узиватимуся | узиватимемося |
2 особа | узиватимешся | узиватиметеся |
3 особа | узиватиметься | узиватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | узивався | узивалися |
Жіночий рід | узивалася | |
Середній рід | узивалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узиваймося | |
2 особа | узивайся | узивайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | узиваючись | |
Минулий час | узивавшись |