узріти
УЗРІТИ (ВЗРІТИ), рю, риш, док., перех., рідко. Те саме, що побачити. Вона вже матір'ю ходила, Уже пишалась і любила Своє дитя. І дав дожить Господь їй радості на світі. Узріть його, поціловать Своє єдинеє дитя (Шевч., II, 1963, 27); З хати вийшов Іван, Іваниха й кілька жінок, а узрівши віз, зачали плескати в долоні (Кобр., Вибр., 1954, 152); Марія відкрила обережно конверт, припала, мов до живого, наче взріла самого Марка (Цюпа, Назустріч.., 1958, 91).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узрю | узримо |
2 особа | узриш | узрите |
3 особа | узрить | узрять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | узрів | узріли |
Жіночий рід | узріла | |
Середній рід | узріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узрімо | |
2 особа | узри | узріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | узрівши |