укляклий
УКЛЯКЛИЙ (ВКЛЯКЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до уклякти 1-6. Геннадій добре бачив, як укривають вибухи його снарядів вкляклий до землі цеп фашистів (Сміл., Пов. і опов., 1949, 269); Притишені пісні козаків поривались і поривались на далекі пороги, до укляклих вишняків, до червоних калин і чорних пожарищ (Стельмах, II, 1962, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | укляклий | уклякла | уклякле | укляклі |
Родовий | укляклого | укляклої | укляклого | укляклих |
Давальний | укляклому | укляклій | укляклому | укляклим |
Знахідний | укляклий, укляклого | укляклу | уклякле | укляклі, укляклих |
Орудний | укляклим | укляклою | укляклим | укляклими |
Місцевий | на/у укляклому, укляклім | на/у укляклій | на/у укляклому, укляклім | на/у укляклих |