улюбляти
УЛЮБЛЯТИ (ВЛЮБЛЯТИ), яю, яєш, недок., УЛЮБИТИ (ВЛЮБИТИ), улюблю, улюбиш; мн. улюблять; док., перех., розм. Любити, кохати. Пригадалася знов і така, що любила, та ніколи не казала [про це], і знов друга, що казала багато, та не дуже влюбляла... (Вовчок, І, 1955, 379); Докія за останній час дуже влюбила гарне дівчатко, і дівчинка любила її (Гр., І, 1963, 342); // тільки док. Уподобати. Вельми влюбили вони прегарну колись, та давно вже зруйновану й понівечену Волинь (Барв., Опов.., 1902, 28); - Дав [Б. Хмельницький] нам привілей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які самі улюбимо (П. Куліш, Вибр., 1969, 127); Почав писати новели. Улюбив їх друкувати в газеті, в якій одразу ставав перед великою авдиторією (Вас., IV, 1960, 45).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улюбляю | улюбляємо |
2 особа | улюбляєш | улюбляєте |
3 особа | улюбляє | улюбляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улюблятиму | улюблятимемо |
2 особа | улюблятимеш | улюблятимете |
3 особа | улюблятиме | улюблятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | улюбляв | улюбляли |
Жіночий рід | улюбляла | |
Середній рід | улюбляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улюбляймо | |
2 особа | улюбляй | улюбляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | улюбляючи | |
Минулий час | улюблявши |