улюлюкання
УЛЮЛЮКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. улюлюкати і звуки, утворювані цією дією. Лісом біжить сполохана дика коза. Здалеку чути улюлюкання і гавкіт панських псів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 84); Перший раз він таки добрий десяток лежебоків назбирав по хатах і привіз їх на поле. Кажуть, там їх зустріли з улюлюканням і свистом (Кучер, Прощай.., 1957, 390).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | улюлюкання | улюлюкання |
Родовий | улюлюкання | улюлюкань |
Давальний | улюлюканню | улюлюканням |
Знахідний | улюлюкання | улюлюкання |
Орудний | улюлюканням | улюлюканнями |
Місцевий | на/у улюлюканні | на/у улюлюканнях |
Кличний | улюлюкання | улюлюкання |