улюлюкати
УЛЮЛЮКАТИ, аю, аєш, недок., розм . 1. Нацьковуючи собак на звіра, кричати «улюлю»; // рідко. Нацьковуючи собак на людину, кричати «улюлю». Лукія з жахом дивилась на великого сірого пса, який перший підскочив до парубка. За ним мчала вся собача зграя, а ззаду біг Сашка, дико улюлюкаючи (Донч., III, 1956, 51).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улюлюкаю | улюлюкаємо |
2 особа | улюлюкаєш | улюлюкаєте |
3 особа | улюлюкає | улюлюкають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улюлюкатиму | улюлюкатимемо |
2 особа | улюлюкатимеш | улюлюкатимете |
3 особа | улюлюкатиме | улюлюкатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | улюлюкав | улюлюкали |
Жіночий рід | улюлюкала | |
Середній рід | улюлюкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улюлюкаймо | |
2 особа | улюлюкай | улюлюкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | улюлюкаючи | |
Минулий час | улюлюкавши |