умовивід
УМОВИВІД, воду, ч. Логічна дія, за допомогою якої з одного або частіше кількох суджень виводиться нове судження. Висновки, здобуті в результаті абстрактних умовиводів, ще не можна вважати остаточною істиною (Нар. тв. та етн.. 3, 1961, 21); // Результат такої дії; висновок. Наші відчуття, уявлення, поняття, умовиводи є образом зовнішнього світу (Талант.., 1958, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | умовивід | умовиводи |
Родовий | умовиводу | умовиводів |
Давальний | умовиводові, умовиводу | умовиводам |
Знахідний | умовивід | умовиводи |
Орудний | умовиводом | умовиводами |
Місцевий | на/у умовиводі | на/у умовиводах |
Кличний | умовиводе | умовиводи |