умоглядний
УМОГЛЯДНИЙ, а, е. Який грунтується на спогляданні, абстрактному уявленні про дійсність. Філософська картина природи може створюватися тільки на основі даних природничих наук, а не шляхом умоглядних спекуляцій, як це мало місце в натурфілософії (Ком. Укр., 3, 1967, 76); Справжня ідейність художника полягає не в умоглядному утвердженні певного комплексу ідей, а в самостійному відкритті глибинної суті життєвих явищ, що по-новому розкриває й збагачує відомі йому істини (Літ. Укр., 2.VІ 1967, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | умоглядний | умоглядна | умоглядне | умоглядні |
Родовий | умоглядного | умоглядної | умоглядного | умоглядних |
Давальний | умоглядному | умоглядній | умоглядному | умоглядним |
Знахідний | умоглядний, умоглядного | умоглядну | умоглядне | умоглядні, умоглядних |
Орудний | умоглядним | умоглядною | умоглядним | умоглядними |
Місцевий | на/у умоглядному, умогляднім | на/у умоглядній | на/у умоглядному, умогляднім | на/у умоглядних |