УПОКОРЕНО (ВПОКОРЕНО), рідко. Присл. до упокорений. Ви усміхнулись яснозоряно Холодним полиском очей, - І я схилився упокорено, Діткнутий лезом двох мечей [мечів] (Вороний, Вибр., 1959, 63); Славко реве. Згорнувши руки, упокорено стоїть ображена, трагічна Віра (Кач., II, 1958, 31).