уполювати
УПОЛЮВАТИ (ВПОЛЮВАТИ), юю, юєш, док., перех. Добути на полюванні (тварину). - А ми з Мундзьом, бач, якого звіра уполювали! - І показав [Тоньо] кленя (Фр., III, 1950, 353); Одного разу, теж на облаві в Жорнівському лісі, недалеко від Боярки, вполював я.. хорошого зайчугу [зайця] (Рильський, Веч. розмови, 1964, 210); Нарешті вчора Іван оленя вполював (Гжицький, Опришки, 1962, 212).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уполюю | уполюємо |
2 особа | уполюєш | уполюєте |
3 особа | уполює | уполюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уполював | уполювали |
Жіночий рід | уполювала | |
Середній рід | уполювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уполюймо | |
2 особа | уполюй | уполюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уполювавши |