упорний
УПОРНИЙ, а, е, техн. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось. Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (Допуски.., 1958, 215); Марійка так захопилася думкою про маленьку машину, яка буде літати, що не пошкодувала свого намистечка, оддавши з нього бусинку для упорного підшипника (Вас., II, 1959, 229).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упорний | упорна | упорне | упорні |
Родовий | упорного | упорної | упорного | упорних |
Давальний | упорному | упорній | упорному | упорним |
Знахідний | упорний, упорного | упорну | упорне | упорні, упорних |
Орудний | упорним | упорною | упорним | упорними |
Місцевий | на/у упорному, упорнім | на/у упорній | на/у упорному, упорнім | на/у упорних |