употіти
УПОТІТИ (ВПОТІТИ), ію, їєш, док. Спітніти, покритися потом. Употів [сотник], ніби у гарячій бані (Кв.-Осн., II, 1956, 201); Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (Н.-Лев., III, 1956, 42); - Хху! аж употів, бігаючи, - і, вийнявши хусточку з кишені підрясника, кілька раз промокнув [піп] собі шию (Тич., І, 1957, 248).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | употію | употіємо |
2 особа | употієш | употієте |
3 особа | употіє | употіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | употів | употіли |
Жіночий рід | употіла | |
Середній рід | употіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | употіймо | |
2 особа | употій | употійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | употівши |