урвище
УРВИЩЕ, а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами. Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Хотк., II, 1966, 154); Синіють, сивіють [Карпати] удалині, стримлять вершинами над головою, звисають під ногами скелястими урвищами (Мур., Бук. повість, 1959, 26); Правий берег був високий, з кам'яними урвищами (Донч., II, 1956, 24); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 160).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | урвище | урвища |
Родовий | урвища | урвищ |
Давальний | урвищу | урвищам |
Знахідний | урвище | урвища |
Орудний | урвищем | урвищами |
Місцевий | на/у урвищі | на/у урвищах |
Кличний | урвище | урвища |