уривистий
УРИВИСТИЙ, а, е. 1. Те саме, що уривчастий 1. Каті здалося, що вона виголосила не тільки довгу, але й глибоку змістом промову. А насправді вона витисла лише кілька уривистих, плутаних фраз (Вол., Місячне срібло, 1961, 306).
2. Який має дуже стрімкі, прямовисні схили, береги. Пониззя балок і допливів, затоплені Каховським водоймищем, перетворилися на вузькі, глибокі і довгі затоки водоймища з крутими, часом уривистими берегами (Укр. бот. ж., т. XVII, № 1, 1960, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уривистий | уривиста | уривисте | уривисті |
Родовий | уривистого | уривистої | уривистого | уривистих |
Давальний | уривистому | уривистій | уривистому | уривистим |
Знахідний | уривистий, уривистого | уривисту | уривисте | уривисті, уривистих |
Орудний | уривистим | уривистою | уривистим | уривистими |
Місцевий | на/у уривистому, уривистім | на/у уривистій | на/у уривистому, уривистім | на/у уривистих |